Головна » 2017 » Липень » 05
Вчорашній день став чорним у житті нашої школи і у моєму. За шість років будівля ПЕРШОЇ стала моїм домом. Я гордилася кожною дитиною, кожним учителем і дорожила довірою наших батьків. Здавалося, що наша школа – це міцна фортеця. Разом із колективом ПЕРШОЇ ми хотіли експериментувати, прагнули йти в ногу з часом, стали опорним навчальним закладом, оновилися з технічної сторони.
Протягом цих років намагалися утримати будівлю у належному стані. Я не могла уявити навіть у страшному сні, що така небезпека загрожує усім нам.
Нехай ще не до кінця, але я усвідомлюю, що сталася ця ситуація у найсприятливіший час – ми уникнули жертв. Але чому така велична, і на моє глибоке переконання повинна бути міцною, будівля підвела?
Це так страшно, коли на твоїх очах руйнується дім. Спочатку по цеглинці, а потім …. Ти готовий прихилити небо, волати про допомогу, але нічого не можна вдіяти.
Звичайно, компетентні служби зроблять відповідні висновки. Але так не повинно бути у ХХІ ст ... Читати далі »
Переглядів: 253 | Додав: Світлана | Дата: 05.07.2017 | Коментарі (1)